Главная > Для учнів та студентів > Талановиті українці

Талановиті українці


20-08-2014, 10:11. Разместил: Moderator
Іван Федорович Карабиць (17.01.1945, с. Ялта Донецької обл. – 20.01.2002, Київ) – український композитор, педагог, музично-громадський діяч. За походженням грек.
У 1959–1963 рр. навчався в Артемівському музичному училищі, закінчив його по класу фортепіано. У 1961–1963 рр. працював концертмейстером училищного хору, тоді ж почав писати музику. У 1963–1971 рр. навчався на композиторському факультеті Київської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського в класі Б. М. Лятошинського, з 1968 р. – у класі М. М. Скорика, під керівництвом якого закінчив аспірантуру (1972–1975 рр.). У 1964–1967 рр. служив в армії. У 1967–1975 рр. працював диригентом ансамблю пісні і танцю Київського військового округу. У 1975–1983 рр. – на творчій роботі. З 1983 р. викладав у Київській консерваторії (нині Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського). Серед учнів І. Ф. Карабиця – В.Полева, А. Ро¬щенко, А. Бондаренко, О. Ільницька, В. Ракочі, А. Гончаров, Н. Яремчук та ін. З 1972 р. – член Спілки композиторів України (СКУ). У наступні роки обирався до складу правління СКУ і СК СРСР, був головою правління Музфонду України (1979–1983), заступником голови правління СКУ з питань міжнародних зв’язків та керівник комісії масових жанрів. У 1994–2000 рр. – художній керівник Національного ансамблю солістів „Київська камерата”, фундатор циклу концертів „Час камерати”. У 1990 р. став автором ідеї та постійним директором і художнім керівником Міжнародного музичного фестивалю „Київ Мюзик Фест”. Тринадцятий фестиваль „Київ Мюзик Фест’2002” було присвячено пам’яті Івана Карабиця.
У 1995 р. став одним із засновників Міжнародного благодійного фонду конкурсу пам’яті Володимира Горовиця, у 1995–2001 рр. – постійний голова журі Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті В. Горовиця. З 1998 р. – художній керівник Міжнародного музичного фестивалю „Київські літні музичні вечори”.
І. Карабиць брав участь в роботі Всеамериканської асоціації адміністраторів музичних навчальних закладів (1995, м. Міннеаполіс, США), виступав з лекціями про українську музику в Українському інституті Америки (Нью-Йорк), в Університеті штату Невада (США), був запрошений Чикагським симфонічним оркестром як composer in residence.

Нагороди
Народний артист України (1991), заслужений діяч мистецтв України (1974), лауреат премії Ленінського комсомолу (за ораторію "Заклинання вогню” і Симфонію № 2, 1981), лауреат Республіканської премії ім. М. Островського (1978), лауреат Всесоюзного конкурсу композиторів (за Концерт № 1 для фортепіано з оркестром, 1969), дипломант Всесоюзного конкурсу (за ораторію "Земле моя, на ймення Донбас”).
Професор Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського (1998), член правління Національної спілки композиторів України, член правління Українського фонду культури і Національної комісії з питань культури при ЮНЕСКО.

Творчість
Початковий період творчості композитора позначений вільним використанням додекафонії. Твори раннього періоду (1 соната для віолончелі, симфоніетта для струнного оркестру, сонатина для фортепіано) відрізняються тяжінням до експресивного типу висловлення та пошуком індивідуального стилю. У 70–80-і роки визначилося тяжіння композитора до концепційної масштабності у втіленні філософської проблематики, громадянської тематики (теми Батьківщини, пам’яті, морального обов’язку). Позначився пріоритет симфонічних жанрів у їх взаємозв’язку із сценічними, вокальними жанрами, інструментальним концертом (Концерт для хору, солістів і симфонічного оркестру "Сад божественних пісень” на вірші Г. С. Сковороди, опера-ораторія "Київські фрески”, три концерти для оркестру). У симфонізмі І. Карабиця виявилося тяжіння до драматичному типу як провідному в синтезі різних жанрових начал (у взаємозв’язку епосу, драми і лірики в симфонії-епопеї "П’ять пісень про Україну”, конфліктно-драматичного і ліричного – в Третій). Музична лексика композитора відображує багатовекторність стильових орієнтирів: різні жанрово-стильові пласти українського фольклору (дума, протяжна пісня, інструментальні награші) і національного професійного музичного мистецтва (знаменний розспів, кант, хорова культура бароко, стилістика Б. Лятошинського), музична класика ХХ ст. (Г. Малер, Д. Шостакович, Б. Барток, І. Стравинський) та новітні тенденції, масові жанри. Універсальність музичної мови творів наступного періоду визначилась синтезом різних елементів сучасних композиторських технік (несерійної додекафонії, пуантилізму, кластерності, алеаторики, сонористики) у поєднанні із новотональною та новомодальною звуковисотною організацією, перетином різних стильових тенденцій (неокласицизму, необароко, неоімпресіонізму, джазової лексики). В образній сфері посилюється трагічне начало та актуалізується тема покаяння (Концерт № 3 "Голосіння”, Концерт-триптих для оркестру), по-новому зазвучала пантеїстична тема ("Music from Waterside”).

Список творів
Для симфонічного оркестру
симфонії — № 1 «5 пісень про Україну» (1974), № 2 (1977),
концерти для оркестру — № 1(1981),№ 2(1986),№ 3(1989)
«Присвячена Жовтню» (симфонічна прелюдія, 1977)
Тріумфальна увертюра (1980)
балет «Героїчна симфонія»(1982)
Для хору (голосу) та симфонічного оркестру
«Сад божественних пісень» на вірші Г. Сковороди для хору, солістів та симфонічного оркестру (1971)
«Vivere memento» («Пам'ятай жити») на вірші І. Франка для баса і симфонічного оркестру (1970)
«Мій рідний Донбас» (1980)
«Київські фрески» опера-ораторія на вірші Б. Олійника для солістів, хору та симфонічного оркестру
«Молитва Катерини» на вірші К. Мотрич для чтиці, дитячого хору та симфонічного оркестру (1993)
«Ювілейна кантата» на вірші М. Руденка для солістів, хору та симфонічного оркестру
Для інструментів та симфонічного оркестру
концерти для фортепіано з оркестром — № 1(1968),№ 2(1971),№ 3 «Голосіння»(2000)
5 музичних моментів для ф-но з оркестром (1999)
концерт для віолончелі з оркестром (1968)
Для естрадного оркестру
Квінтет (1966)
Український сувенір (1980)
«Святковий Київ» (1980)
«Симфонія праці» (1981)
Для камерного оркестру
Симфоніетта для струнних (1967)
Симфонія № 3 для струнних
Концертіно для камерн. оркестру (1970)
Концерт-триптих для струнних (1996)
Віо-серенада (2000) для струнного оркестру
Для голосу та інструментів
«Три українські пісні» для хору та фортепіано (1969)
«Пастелі» вокальний цикл на слова П. Тичини для сопрано і ф-но (1970)
«З пісень Хіросіми» цикл на вірші Е. Йонеди для сопрано і флейти
«Повісті» вокальний цикл на тексти А. Куліча для баритону і ф-но (1975)
«З лірики М. Рильського» цикл пісень для мецо-сопрано і ф-но (1976)
«На березі вічності» цикл пісень на вірші Б. Олійника
«Мати» цикл на вірші Б. Олійника для голосу та фортепіано



За матеріалами сайтів http://www.karabits.com/ та http://uk.wikipedia.org/


скачать dle 10.4фильмы бесплатно
Вернуться назад