Михайло Львович Бойчук народився 135 років тому – 30 жовтня 1882 року в селі Романівка (нині Теребовлянського району Тернопільської області) у багатодітній родині. Малювати почав з дитинства, і цей талант помітили у школі. Вчитель Михайла подав до однієї з газет оголошення про те, що молодий хлопець потребує кваліфікованого наставника-живописця. На цю об’яву відгукнувся вже відомий на той час український художник Юліан Панькевич. Він забрав шістнадцятирічного Михайла до Львова, де влаштував на навчання до своєї студії.
Невдовзі Наукове товариство імені Шевченка і предстоятель УГКЦ Андрей Шептицький надали Бойчукові фінансову підтримку, яка дала змогу отримати освіту у Віденській і Краківській академіях мистецтв. У Кракові його наставником став польський художник Леон Ян Вичулковський – учень славетного Яна Матейка.
Цікаво:
- Михайло Бойчук "Чотири жінки й кіт". Художник алегорично зобразив себе у вигляді кота. Ілюстрації з альбому "Михайло Бойчук та його школа монументального мистецтва" (Хмельницький, 2010)
- Розпис Червонозаводського театру в Харкові. Фрагмент, копія. Ілюстрації з альбому "Михайло Бойчук та його школа монументального мистецтва" (Хмельницький, 2010)
- Михайло Бойчук "Молочниця". Ілюстрації з альбому "Михайло Бойчук та його школа монументального мистецтва" (Хмельницький, 2010)
- Михайло Бойчук "Тайна вечеря". Ілюстрації з альбому "Михайло Бойчук та його школа монументального мистецтва" (Хмельницький, 2010)
Своє мистецьке кредо Бойчук висловив таким чином: "Хоча померли старі майстри, але живе їхнє вічно молоде мистецтво, і помиляється той художник, котрий розглядає творчість минулого як археологію. Довершений твір мистецтва не археологія, а вічно жива правда”. Такі погляди радянська влада визнала ідейно шкідливими, націоналістично й формалістично обмеженими. З початку 1930-х років почалося насадження єдиного для всіх художнього методу – соціалістичного реалізму.
Для Михайла Бойчука і "бойчукістів” це мало трагічні наслідки. Їх звинуватили у шпигунстві (приводом стала творча подорож 1926 – 1927 років до Німеччини, Франції та Італії), а також у приналежності до "націоналістичної фашистської терористичної організації”.
13 липня 1937 року Михайла Бойчука розстріляли у Києві разом із учнями Іваном Падалкою, Василем Седляром, Іваном Липківським. 11 грудня стратили Софію Налепинську-Бойчук. 7 травня 1938-го – Миколу Касперовича. Вірогідно, місцем останнього спочинку українських митців став Биківнянський ліс на околиці Києва.
Більшість творів Михайла Бойчука та його послідовників було одразу ж знищено. Розписи стін терміново заштукатурені. До нашого часу збереглися переважно копії, ескізи, підготовчі начерки…
До Вашої уваги відеоматеріал "Заборонений художник Михайло Бойчук" https://www.youtube.com/watch?v=zQ6esZ5wFNA
