Главная > Стрічка / Для учнів та студентів > Чорнобиля гіркий полин на серце ліг незримо й тяжко…

Чорнобиля гіркий полин на серце ліг незримо й тяжко…


26-04-2015, 12:10. Разместил: Moderator
Чорнобильський вітер по душах мете…
Чорнобильський пил на роки опадає…
Годинник життя безупинно іде…
Лиш пам'ять усе пам'ятає…
Олена Матушек
Чорнобиль… Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться у 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. У 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.
Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.
Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. 
Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.
Минуло чверть століття. Огороджена від усього світу тридцятикілометрова зона відчуження поступово заліковує свої рани. Народилося й виросло нове покоління людей. Але біль трагедії не стихає. Мертві, вкриті травою, запорошені пилом міста зони залишаються мовчазними пам’ятниками людському горю. І цей біль ще надовго залишиться в нашій пам’яті, в нашому серці і, на жаль, у нашому житті.
***
Чорнобильський привид повсюди блукає
Загрозливо лапи підніс
Він в нас не стріляє, не ріже, не палить,
Не б`є, не пуска під укіс.

Він тільки таємно у нас проникає
І дозволу в нас не пита
Ну де вже та сила, що нас захищає?
Чия збереже нас рука?

Розщеплений атом сховався в барлозі
Наділи йому саркофаг
Приборкати зовсім його ми не взмозі
А ні екстрасенс, а ні Бог.

Він там затаївся готовий до помсти-
Від рани розлючений звір
Як джин, що сидить у маленькій бутилці
Його ми не пустим, повір.

У зоні відчудження тиша і спокій
Ні шуму, а ні метушні
Кладовище хат, огорож і обламків
Двадцятій зимі і весні.

Лиш Прип`ять несе свої мертвії води
Ніхто не зупинить їх плин
І в час всемогутній при слові Чорнобиль
Здригнеться тривожно десь дзвін.
Коруняк Жанна

 




скачать dle 10.4фильмы бесплатно
Вернуться назад