» » » Вимоги законодавства щодо запобігання проявам корупції та її протидії
Інформація
  • Переглядів: 1927
  • Автор: Moderator
  • Дата: 26-08-2011, 10:06
26-08-2011, 10:06

Вимоги законодавства щодо запобігання проявам корупції та її протидії

Категорія: Нормативно-правова база / Листи

7 квітня 2011 року Верховна Рада України прийняла запропонований Президентом України Віктором Януковичем Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції». Як відомо, раніше був скасований пакет антикорупційних законів, а саме: Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції».
Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» № 7487 (далі по тексту – Закон) набрав чинності 1 липня 2011 року, крім статті 12 «Фінансовий контроль», яка набирає чинності з 1 січня 2012 року.
У статті 1 Закон містить два поняття: «близькі особи» та «члени сім’ї», які практично мають однакові визначення, а саме: до них належать подружжя або особи, які перебувають у шлюбі, їхні діти, батьки, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, і мають взаємні права та обов'язки.
У цілому можна відзначити, що Закон поширюється не тільки на суб'єктів державної влади і місцевого самоврядування, але і на юридичних і фізичних осіб.
Закон визначає достатньо широке коло осіб – суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення (пункт 1 підпункти «а»-«ж» частина 1 стаття 4). Зокрема до таких суб’єктів віднесено осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме: Президента України, Голову Верховної Ради України, його Першого заступника і заступника, Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів України, міністрів, інших керівників, які не входять до складу Кабінету Міністрів України та їх заступників, Голову СБУ, Генерального прокурора України, Голову Національного банку України, Голову Рахункової палати, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голову Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим; народні депутати України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад; державних службовців, посадових особ місцевого самоврядування; військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань; суддів Конституційного Суду України, інших професійних суддів, Голову, членів, дисциплінарних інспекторів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службових осіб секретаріату цієї Комісії, Голову, заступника Голови, секретарів секцій Вищої ради юстиції, а також інших членів Вищої ради юстиції, народних засідателів і присяжних (під час виконання ними цих функцій); осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, осіб начальницького складу податкової міліції; посадових та службових осіб органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби; членів Центральної виборчої комісії; посадових та службові осіб інших органів державної влади.
Закон вперше визначив також осіб, які прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (пункт 2 підпункти «а»-«ж» частина 2 стаття 4): посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету; особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи в установлених законом випадках); посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, в тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, які уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному до судового; посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів; особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону; посадові особи юридичних осіб, фізичні особи - у разі одержання від них особами, зазначеними у пунктах 1, 2 частини першої цієї статті, або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди.
Закон визначає суб’єктів, які уповноважені проводити заходи щодо попередження та протидії корупції. До них Закон відносить Президента України, органи державної влади, Кабінет Міністрів України, а також спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції:
- органи прокуратури;
- спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Реалізацію антикорупційної стратегії органами виконавчої влади здійснюватиме спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики, який утворюватиметься Президентом України і діятиме відповідно до вимог, встановлених законом.
Координацію діяльності правоохоронних органів буде здійснювати Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори. Отже, органам прокуратури у сфері запобігання та протидії корупції Законом надається чільна і вирішальна роль.
Посадові і службові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про його вчиненні зобов'язані вжити заходів щодо запобігання такого правопорушення та терміново письмово повідомити про це спеціально уповноважений орган у сфері протидії корупції (стаття 5). Відповідальність за порушення цього положення передбачена ст. 172-9, якою тепер доповнено КпАП: «Неприйняття передбачених законом заходів щодо запобігання корупційних правопорушень, а в разі виявлення корупційного правопорушення - для його припинення, письмового повідомлення уповноваженими на це особами про його скоєння - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Встановлюються обмеження на використання службового становища, сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, отримання подарунків, а також на можливість працевлаштування близьких осіб, обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (стаття 6).
Законом збережена можливість, суб'єктам відповідальності за корупційні правопорушення, що визначені у пункті 1 частини 1 статті 4 займатися викладацькою, науковою, і творчою діяльністю, медичною практикою, інструкторською та суддівською практикою із спорту (пункт 1 статті 7).
Особам, які звільнилися з державної служби, протягом року з дня звільнення або припинення діяльності забороняється здійснювати дії, пов'язані з підприємницькою діяльністю, яка контактує з органом, де особа раніше працювала, розголошувати і використовувати в своїх інтересах інформацію, а також представляти інтереси особи (у тому числі і в судах) у справах, в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) особа працювала раніше.
Суб'єкти відповідальності за корупційні правопорушення, що визначені у пункті 1 та підпунктах «а», «б» пункту 2 частини 1 статті 4 обмежені щодо одержання подарунків. Так, вони можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність та пожертви, якщо вартість таких подарунків не перевищує 50 % мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття дарунка (пожертви), одноразово, а сукупна вартість таких дарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року, - однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.
Передбачене цією частиною обмеження щодо вартості дарунків (пожертв) не поширюється на дарунки (пожертви), які: даруються (здійснюються) близькими особами; одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.
Дарунки, одержані особами, як подарунки державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або комунальним установам чи організаціям, є відповідно державною або комунальною власністю і передаються органу, установі чи організації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (стаття 8).

Закон містить положення щодо обмеження роботи близьких осіб.
Суб'єкти відповідальності за корупційні правопорушення, що визначені у підпунктах «а», «в-ж» пункту 1 та підпункті «а» пункту 2 частини 1 статті 4 не можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам, а також зобовязані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.
Положення абзаців першого та другого цієї частини не поширюються на: народних засідателів і присяжних; близьких осіб, які безпосередньо підпорядковані один одному у зв'язку з перебуванням кожного з них на виборній посаді; осіб, які працюють у сільській місцевості, гірських населених пунктах; осіб, які працюють в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту; інших осіб, визначених законом.
У разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини першої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п'ятнадцятиденний строк. Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування. У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади (стаття 9).
Особам, зазначеним у пункті 1 частини 1 статті 4, що звільнилися з посад або припинили свою діяльність пов’язану з виконанням функцій держави забороняється: укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з підприємствами, установами чи організаціями незалежно від форми власності, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих підприємств, установ чи організацій; розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, установлених законом; представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) вони працювали (стаття 10).
Щодо осіб, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 4, які претендують на зайняття посади, пов'язаної з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, тепер буде проводитися спеціальна перевірка. Слід зазначити, що організація спеціальної перевірки покладається на керівника органу державної влади, на зайняття посади в якому претендує особа. До проведення спеціальної перевірки залучаються спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції. Спеціальній перевірці підлягають відомості про особу, зокрема щодо: притягнення особи до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, наявності судимості, її зняття, погашення; факту, що особа піддана, піддавалася раніше адміністративним стягненням за корупційні правопорушення; достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; наявності в особи корпоративних прав; стану здоров'я, освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації.
Спеціальна перевірка проводиться у п'ятнадцятиденний строк за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади.
У разі ненадання особою такої згоди питання щодо призначення її на посаду не розглядається.
Після одержання письмової згоди особи, яка претендує на зайняття посади, на проведення спеціальної перевірки орган, на посаду в якому претендує особа, не пізніше наступного дня надсилає до відповідних органів державної влади, до компетенції яких належить проведення спеціальної перевірки відомостей, передбачених у частині другій цієї статті, запит про перевірку відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття відповідної посади.
Запит підписує керівник органу, на посаду в якому претендує особа, а в разі його відсутності - особа, яка виконує обов'язки керівника, або один з його заступників відповідно до розподілу функціональних обов'язків.
Інформація про результати спеціальної перевірки, підписана керівником органу, що здійснював перевірку, а в разі його відсутності - особою, яка виконує його обов'язки, або заступником керівника органу відповідно до розподілу функціональних обов'язків, подається до органу, який надіслав відповідний запит, у семиденний строк з дати надходження запиту.
Орган, на посаду в якому претендує особа, на підставі одержаної інформації готує довідку про результати спеціальної перевірки.
Інформація про результати спеціальної перевірки та документи щодо її проведення є конфіденційними, якщо вони не містять відомостей, що становлять державну таємницю (стаття11).

Суб'єкти відповідальності за корупційні правопорушення зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини 1 статті 4 Закону зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за оновленою формою.
Особи, які не мали можливості подати до 1 квітня за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік через перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною, через тимчасову непрацездатність, перебування за межами України, під вартою, подають таку декларацію за звітний рік до 31 грудня. Особи, які не подали декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік із зазначених причин і звільняються з цього місця роботи, зобов'язані подати таку декларацію до розірвання трудового договору.
Відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, голів та суддів вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України та його заступників, Голови Національного банку України, Голови Рахункової палати, Голови та членів Вищої ради юстиції, членів Центральної виборчої комісії, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівників інших органів державної влади та їх заступників, членів колегіальних органів державної влади (комісій, рад), керівників органів місцевого самоврядування та їх заступників, підлягають оприлюдненню протягом 30 днів з дня їх подання шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в пункті 1 та підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду подає в установленому законом порядку декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за встановленою формою (стаття 12).

На Міністерство Юстиції України тепер покладено обов'язок проводити антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Однак слід зазначити, що Законом взагалі не передбачені наслідки проведення такої експертизи (стаття 15).
Органам державної влади, органам місцевого самоврядування забороняється одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатно послуги та майно, крім випадків, передбачених законами (стаття 17).
Участь громадськості у заходах щодо запобігання та протидії корупції також передбачено Законом. Громадськість має право, зокрема, повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних правопорушеннях спеціально уповноважений орган у сфері протидії корупції (стаття 18).
Ще одне нововведення: Законом передбачено створення Єдиного державного реєстру, який буде містити інформацію про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень. Даний реєстр має бути сформований і вестися Міністерством Юстиції України.
Тепер особи, щодо яких винесено постанову про притягнення як обвинуваченого, підлягають відстороненню від виконання повноважень до розгляду справи судом, якщо інше не передбачено законом.
Крім того, особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (підприємства, установи, організації), в якому він працює до закінчення розгляду справи судом.
Законом внесено зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення, Кримінального Кодексу України, Кримінально-процесуального Кодексу України. Зокрема, Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено Главою 13-А «Адміністративні корупційні правопорушення». У Кодекс додано вісім самостійних складів адміністративних правопорушень.
Також внесено ряд доповнень і змін до Кримінального кодексу України, якими збільшується кількість складів злочинів, уточнюються деякі склади і посилюються санкції стосовно корупціонерів.
Як буде працювати Закон, покаже практика.
Нову форму декларації ви зможете переглянути загрузивши файл: nova-forma-deklaraciyi.doc [200 Kb] (cкачувань: 32)скачать dle 10.4фильмы бесплатно

Контакти

Адреса:
вул. Грушевського, 1, м.Чернівці, 58010
Телефони:
55-29-66, 57-32-84(факс)
Пошта:
doncv@ukr.net

Архiв новин

Жовтень 2019 (81)
Вересень 2019 (128)
Серпень 2019 (94)
Липень 2019 (65)
Червень 2019 (137)
Травень 2019 (197)

Команда сайту

Адміністратор:
Смольницький Анатолій Ігорович
Пошта:
doncvpress@ukr.net

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше