Інформація
  • Переглядів: 2496
  • Автор: admin1
  • Дата: 26-12-2011, 08:49
26-12-2011, 08:49

Поспішаймо творити добро

Категорія: Навігація / Скриня педагогічних думок / Етика

Якщо забувши біль, поразки, втому,
Свій шанс єдиний зможеш віднайти –
Твій, сину, світ і все, що у ньому
Та більш того, - тоді Людина ти!
Редьярд Кіплінг.


Невблаганний час нікому не спинити і не завадити його епохальному доступу. Цю філософську істину особливо ясно усвідомлюєш, коли опиняєшся у горнилі змін та історичних перспектив.

Ми у XXI столітті. Який асоціювався тільки з польотом невтримної фантаії оптимістів і був достойний пера і пензля великих мрійників. А сьогодні -ми його сучасники!
Злам столітъ, а тим більше тисячолітъ - час, як відомо, провокаційний. Він спокушає до підведення підсумків. Ми оглядаемося по обидві сторони у надії охопити шлях, відверстаний людством за останні столігтя, і побачити контури майбугнього.
Справа істориків оцінити значимість пройденого, аналізувати помилки та невдачі. Ми ж педагоги-філологи, намагаємося лиш усвідомити параметри хуцожньої спадщини XX столггтя і визначити, якій бути ій - людині XXI столггтя - як буде вона формуватися і яке місце в цьому процесі буде належати літературі, зокрема предмету «Етика».

Однак ані вичерпних формул, ані переконливих пророцтв не чути. Здається, ще зовсім недавно ми розмірковували, що нова українська держава потребує діяльних, інтелектуально розвинених громадян. Ми справедливо твердили, що лиш творча, естетично батата особистість в змозі розв"язати складні завдання, які забезпечать не просто виживання, а прогрес нації, здатної посісти гідне місце у світовому співтоваристві.

Усе це, безперечно, так., але гучний розвиток системи ринкових відносин, на жаль, не сприяє процвітанню таких потрібних нам рис як доброта, порядність, милосердя, любов ... Усе, що так ніжно викохувувалось у бабусиній казці, виколисувалося маминою пісенею - все, що віками бентежно оберігалось нашими прадідами, замінюється широкими інформативними системами, комунікаціями та іншими ознаками цивілізації.

Але інформація - це ще не знання і далеко не виховання. Тому завдання вчителів етики - викристалізовувати з великого світового інформаційного потоку те, що потрібно молодій людині для духовного збагачення, її морального становления.
Основний тягар відповіальності лягає на вчителя, який мусить дати дітям хоча б максимально можливі в його компетенції знання про мораль та етику, про той світ, який сьогодні нам відкритий''.

Наш шкільний курс має для цього широку палітру розуміння понять, «духовність» та «кулыура». Він має реальну мету - дійти до внутрішньої сутності людини - здатності сприймати крізь себе світло, якомога менше його спотворюючи, здатності сприймати життя як духовне надбання.

Всі існуючі нині і діючі в даному часі програми з етики якраз і грунтуються на науково-педагопчній основі, яка має виховне завдання. Знання мають бути спрямовані насамперед на саму особистість, на дитячу душу. Зараз дедалі більше утверджується у нашій свідомості думка, що в школі учень не науки вивчає, а за допомогою наук осягає світ і, насамперед себе. Бо тільки він може вистояти у суворій життєвій боротьбі, яка на нього чекає після закінчення школи.

I цією дорогою пізнання я йду з дітьми щоденно. Від класної аудиторії – до життя ...

Від запитання - до відповіді ... Чому? Чому світ влаштований так, а не інакше, чому кохання ніжне, а підлість брудна, чому добро тепле, а зрада жорстока, чому десь люди живуть краше, а ми - гірше.

Мільйони «чому» породжують в учнівських головах роздуми, а я маю прекрасну
можливісгь стати їх співавтором та провідником.

Відповіді шукаємо з життєвих джерел . Діти луже люблять пізнавати життя через знайомство з екзотикою та новизною інших культур.

Наприклад, використовуючи їх знання про Японію, як про країну розвиненої науки, техніки, де високий рівень життя і прогресу, намагаюсь так запропонувати вивчення способу життя японців, щоб хоч частково діти зрозуміли, чому саме так, а не інакше живуть люди в цій країні, які духовні та естетичні цінності керують ними і формують світоогляд.

Хоча Японія і для нас частково є екзотичною загадкою і вабить як «таїна невідомості», але естетика японської культури, моральні підгрунтя варті вивчення і розуміння. Це - стан очищення душі, культури, краси почуттів, краси у всьому, поклоніння природі, утвердження її цінності і досконалості.

Відзначаючи 100 років з дня народження лауреата Нобелівської премії Ясунарі Кавабата, ми говорили про нього як про письменника, що розкривав «суть душі японця». Ми відзначали його відчуття прекрасного, здатність віднайти його в буденному, побачити порцеляну і квіти живими, змалювати тядо (чайну церемонію) як мистецтво.

Чайна церемонія цілком естетичне дійство, коли ви видкидаєте все, що є в цьому житті тлінним, надто матеріальним (щоденні клопоти, кар"єру, ранги тощо), негарним, і входити до чайного будиночка рівною Всесвітові істотою з багатьох і водночас єдиною. Для часточки Всесвіту все минуще, позбавлене краси й світової гармонії, несуттєве. Власне, чайна церемонія - це подібний до ритмів вселенських енергій ритм приготування й вживання цього напою, плин буття, зведений до одного короткого дійства.

Колись відомий майстер чайної церемонії чекав на сьогуна, котрий виявив бажання помилуватися квітами в його саду. Коли володар прийшов, виявилося, що майстер зрізав усі квіти, окрім однієї. Сьогун спершу образився, а потім зрозумів, що майстер хотів підкреслити красу однієї квітки як відображення краси усіх квіток. Він не пошкодував вирізати квіти, бо знав, що дивлячись на усі, всього не побачиш, а отже, зникне краса. Так і чайна церемонія відтворює одну, здавалося б, нереальну дію. Зосередившись на єдиному, ти пізнаєш красу і гармонію всього.

Звичайно, у кожного народу своє сприйняття краси, стереотипи й ідеали. Все це склалося історично. Але йдеться саме про підхід до буття загалом - жити з позицій краси. Для Кавабата це означало жити так, щоб усе видавалось гарним, а те, що негарне, -не робити, не брати в тому участі, не бути того дотичним.
Як нам важливо це зрозуміти! Як переконати можновладців і тих, від кого залежить доля людства в тому, що вони у відповіді за кожну людину. Якщо ти бачиш біль і страждання однієї людини, якщо ти розумієш її біди і радощі - ти маєш перед собою Всесвіт!

Ми не маємо права існувати як комп'ютеризовані біологічні одиниці, не маємо права порушувати своїми діями природної гармонії. Наше завдання - змінювати себе відповідно до неї.. Жити гарно, робити гарні вчинки і не чинити поганих тому, що наше життя і надалі знову буде поганим.

Учні роблять висновки, що згідно теорії естетики і нашої бездуховності.діє простий зв"язок: недостойні дрібниці (слова, рухи, вчинки, дії) формуютъ величезний недостойний світ. Ти сам собі робиш погано. А велика Краса складається з красивих дрібниць, як картина з мазків пензля. Наше життя прогнозують і зумовлюють дрібниці. Ось чому, переконую я учнів, так важливо кожну дрібну мить проживати гарно, з позицій Гуманізму і Краси..

I тоді в кожній людській душі знайдеться місце чуйності, доброті, повазі до ближнього, почуттю людської гідності, обов"язку, справедливості. 3"явиться сумління і чесність, громадська активність і мужність, працьовитість і жертовність, милосердя і доброчинність, готовність поспішити на допомогу тому, хто її потребує.
Емоційний виклад учителем теми, цікава, різноманітна за методами робота на уроці - глибокий аналіз - все це збагачує духовний світ вихованців. Виховання духовності, проповідування важливості добра, цінності життя і любові, необхідності Бога в душі, релігійних ідеалів проривається через материки і континенти. За програмою світової літератури у школі вивчаютъ твір латино-американського письменника, лауреата Нобелівської премії Габріеля Гарсіа Маркеса "Сто років самотності".

«Філософічність буття, природна приреченіть людини на щастя та відсутність його, загальнолюдські проблеми дуже цікавлять учнів. Вони розкривають свої погляди, звіряють з сьогоденням і роблять висновки. I щоб краще діти відчули (саме "відчули", а не зрозуміли Маркеса), я дотично знайомлю їх з новелою письменника "Стариган з крилами". Неймовірне потрясіння я бачу на обличчах своїх учнів. А далі - бажання спілкуватися, висловити своє розуміння твору. А сюжет дуже простий і фантастичний: у приморському селищі з"являється ангел. Подружжя Пелайо й Елісенда знали, що це ангел, проте ставлення до нього було гіршим, ніж до тварини. Вони тримали його у дротяному курнику, бо боялися, що ангел прилетів за душею їх хворої дитини. 3 часом у них з',явилося бажання відпустити ангела. Та ці люди надто прагматичні. Виявляється, що на показі ангела можна заробити великі гроші! 3"являється великий будинок, достаток у сім’ї.


Віруючі ледь не отруїли ангела смородом свічок і обскубли його крила. А невіруючі звично кидали в нього камінці (біблійний мотив закидання грішника камінцями), а потім таврували як худобу. Коли ангел перестав давати прибуток, люди збайдужіли до нього. Єдине хвилює розбагатіле подружжя: ніхто не знає, що робити з мертвим ангелом...

Автор підводить читача до думки, що ніде немає співчуття, воно витіснене прагненням розважитись і розбагатіти на чужій біді. Тому ангелів тримають у клітках, а собі будують дім з гратами на вікнах, щоб там ховатись від житейсъких проблем. По суті, це та сама клітка, тільки комфортна. Таким чином вимальовується метафора: відгородившись від ангелів, світ став тюрмою. I зробила його таким людина, а не Творепь.

Ангел раз по раз потрапляє на очі Елісенді, нагадуючи про це. Сгарий ангел -втілена людська совість. I Елісенда каже, що їй « уже не сила жити в цьому пеклі, повному ангелів ...». I ганяє істину віником. Слова Елісенди - точна характеристика світу з перевернутими цінностями. Навіть дитина в ньому жорстока і зла, бо, врешті, що ще вона могла перейняти від дорослих?

Учні розуміють, що образ ангела символічний. Це людська совість, світлі ідеали, беззахисне добро, нарешті, істина.

Фінал твору закономірний: ангел залишає селище. Загнаний і принижений дух випростовує крила і злігає у височінь. Так Гарсія Маркес стверджує незгасність справжніх духовних цінностей, їхню неминучітъ і незнищеність.

Діти підкреслюють, що бездуховні люди залишаються у бруді свого дрібного матеріального світу. Вони не витримали моральних випробувань.

Ставлю запитання учням:
- Чи є у таких людей шанс?
Учні стверджують, що за контекстом всесвітньої літератури - шанс є. Бо людство змінюється на краще, хоч і не так швидко, як хотілося б. Сина Божого не тільки продали, а й розіп"яли.

Сьогодні теж торгують непродажним, але розпинають і камінням забивають уже не до смерті. Людство хворіє на зло, яке може знищити все світле, людство може втратити ангелів. Ця проблема хвилює багатьох письменників світу. Зокрема звертаємось до подібного твору в українській літературі - балади I.Драча "Крила", де поет теж переконує читача в незнищенноті високого призначення людини, висловлює віру, що краса і добро переможе.

Можливо, якщо ми замислимося над цими запитаннями, світ знову стане сильним і юним, як відмолодились ангелові крила - символ духовного злету людини. Покоління майбутнього буде знову і знову звертатись до Біблії. Як сказав Г. Сковорода, 'Святе Письмо допоможе кожному з нас пізнавати самих себе". I тоді в душі у кожного з"явиться свій ангел - провісник відновлення і відродження, любові і чуйності, терпимості і толерантності. Він стане праобразом вічного і невмирущого на землі

Дома мої вихованці під впливом вивченого і почутого напишуть твір-роздум
"Чи потрібні ангели на землі?". I я впевнена, що роботи будуть цікаві і неординартні з глибоким розумінням суті і новизною поглядів.

Розмірковуючи над долею нашого предмета, над його можливостями, цілком впевнена, що курс «Етика» є вкрай необхідною дисципліною, свідченням демократичності української культури, відкритості духовно-інтелектуальному та філософсько-естетичному потенціалу всього людства.

Етика сприяє самоусвідомленню українським школярам себе особистістю, надихає на самовдосконалення, забезпечує імунітет від заразного синдрому меншовартості і хуторянської ізольованості. Кожний урок етики є джерелом енергії, яка спонукає дітей формувати думки, слова, почуття!

А ми, вчителі, будемо наповнювати це цілюще джерело, віддаючи своє серце і тепло в ім.’я прекрасного.

I завтра я знову піду до своїх учнів - найкращих і найталановитіших дітей у світі. Їм належить майбутнє! Поспішаймо творити в його ім"я добро, поспішаймо творити,
поспішаймо…
скачать dle 10.4фильмы бесплатно

Контакти

Адреса:
вул. Грушевського, 1, м.Чернівці, 58010
Телефони:
55-29-66, 57-32-84(факс)
Пошта:
doncv@ukr.net

Партнери сайту a-yak.net - А як...? Розповідаємо про все, що покращує життя

Архiв новин

Червень 2019 (75)
Травень 2019 (196)
Квітень 2019 (138)
Березень 2019 (206)
Лютий 2019 (219)
Січень 2019 (213)

Команда сайту

Адміністратор:
Смольницький Анатолій Ігорович
Пошта:
doncvpress@ukr.net

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше