Інформація
  • Переглядів: 1260
  • Автор: Moderator
  • Дата: 25-07-2013, 11:39
25-07-2013, 11:39

До 1025-річчя хрещення України – Русі

Категорія: Навігація / Новини

Минає  1025 років з часу, коли християнство  було проголошено державною релігією Київської Русі. І хоча  християнізація тривала кілька століть, прийняття християнства – рубіжна, поворотна подія не тільки в історії України, але і  в історії всієї Східної Європи. Адже на її обшири Божа благодать  зійшла із  Дніпровських пагорбів. І у цьому контексті  можна стверджувати, що Київ для Східної  Європи направду  є другим Єрусалимом.
Чи не найважливіший  аспект хрещення  Київської  Руси – цивілізаційний. Адже  прийняття  християнства  зафіксувало  приналежність наших теренів  до європейської  демократичної християнської  цивілізації.  Цивілізації, яка у значній  мірі завдяки  християнству стала  і продовжує  залишатися  лідируючою цивілізацією світу. 
У плані  історичному хрещення України-Руси  не було випадковістю.  Доленосна  для нашого  народу Володимирова хрещенська купель була підготовлена  усім попереднім розвитком як  самої Божої Церкви, так і  України  та Європи.  
Перша хвиля християнізації  Європи, що тривала до прийняття Міланського едикту, 1700-річчя  якого  ми  відзначаємо цього  року, проходила в  умовах гонінь, коли церква, перебуваючи  «в катакомбах», не тільки вижила, але і завоювала  серця  тисяч  нових послідовників  Христового  вчення.
Християнізація варварських  держав  раннього середньовіччя, що виникли на уламках Західної Римської імперії розпочалася з хрещення  вождя франків Хлодвіга близько  500 року.   
Менш  освоєні  обшири  Східної  Європи  Благая  Вість заполонила  наприкінці Х ст., коли  християнський світ  готувалися  відзначити   1000-річчя  приходу у світ  Спасителя нашого  Ісуса Христа.  Адже  наші найближчі сусіди – поляки, чехи, словаки, угорці –  прийняли хрещення, з історичної точки зору,   практично  одномоментно з нами. З тією,  правда, різницею, що вони охрестилися від першого, а ми – від  другого Риму.
Третій  вимір  християнізації – загальнолюдський.   Адже християнська релігія  є наскрізь гуманістичною, вона  олюднює людину,  звільняє її від  ідолопоклонства, піднімає  над  світом  варварської  жорстокості  язичників (принесення  у жертву ідолам  людей, панування  принципу  «Око за око, зуб за зуб!»)  до висот гуманізму («Не убий!»,  «Любіть ворогів  своїх», Лк.6:27-36) та християнського  людинолюбія («Люби ближнього свого як себе самого», Мк. 12:31, Мт. 22:39).  А Нагірна  проповідь  Христа, ця квінтесенція  християнства, яка  вселяє надію  навіть  безнадійним? (Лк.6:20-26). Що вже  там казати.    Незнищенний    гуманістичний  потенціал  християнства  змушені  були визнати  навіть  найбільші безбожники  у світовій  історії – совєтські комуністи:  моральний  кодекс будівника  комунізму  дуже  нагадував  10 заповідей Божих.
Отже, важко  заперечувати той факт, що  християнство – один з найбільших  здобутків  людського  суспільства. У цьому  зв’язку   не можна не сказати і про роль  у християнізації українських  земель   як перших відомих  християн, так і церковних  діячів пізнішого  часу. Перші   з них –  апостол  Андрій Первозванний, пам’ятник  якому  стоїть на  схилі дніпровського  пагорба у Києві та  папа римський  Климентій, що  проповідував  на Кримському  узбережжі, котрі  за віру Христову   заплатили життям.  Це і    перший  відомий  київський князь-християнин Аскольд, великі  слов’янські просвітителі  рівноапостольні  Кирило та Мефодій та  «вранішня зоря» християнства  на наших теренах  рівноапостольна  княгиня Ольга. А про роль  святого рівноапостольного  великого  київського  князя  Володимира Великого народ  сказав просто – Володимир  Красне   Сонечко. 
Гідне місце  у цьому списку посідають і  наші великі  співвітчизники, перші  митрополити  Київської Русі  Іларіон та  відновленої  з ініціативи  П.Сагайдачного київської  кафедри Іов Борецький, святі Петро Могила  та  покровитель Буковини  Іоанн Сучавський Новий, блаженнійший    владика  Андрей Шептицький  та  патріарх Мстислав,  кардинали Йосип Сліпий та Любомир Гузар, які  зробили значний  внесок  у підтримку   світильника  української  національної  самосвідомості та розбудову    української  церкви і держави.
Непроминальною  є роль українських  діячів  церкви  і в розбудову  церкви в сусідній Росії. Згадаймо  хоча б віце-президента Священного  Синоду  Феофана Прокоповича, Стефана Яворського та  Димитрія Ростовського.  Десятки  випускників   Києво-Могилянської академії  проповідували Слово Боже  у далекому Сибіру…    
Роль  християнства   в історії  України  переоцінити  важко. Адже  після його  прийняття   по  християнським  каналах  в Україну широким  потоком  пішли надбання  європейської  цивілізації, що базувались на  фундаменті античності: перші  храми   та монастирі Києва і Володимира,  Чернігова та Галича,   школи і бібліотеки  при  церквах  і соборах, сакральне  будівництво та іконо писання,  світові шедеври літописання, літератури та пам’яток правової  культури,   залишені нам  у спадок «чорноризцями», а   пізніше –   і перші стародруки,  теж  у першу чергу були спрямовані на  поширення  Слова Божого. Усі вони  освячені  Божою благодаттю і є невід’ємною частиною  нашої загальнонаціональної  культурної  спадщини.  До  речі, серед  її перлин, занесених  до реєстру всесвітньої  культурної спадщини  ЮНЕСКО (а таких  об’єктів   від України на сьогодні у ньому  сім) – п’ять є  пам’ятниками    виключно  християнської   архітектури (Свята Софія Київська, Києво-Печерська лавра, Резиденція  православних  митрополитів  Буковини і Далмації, дві дерев’яні  церкви   Карпатського  регіону), а на території  двох  об’єктів –  історичного  центру Львова  і державного   історичного  заповідника «Херсонес Таврійський»  –   християнські  пам’ятки  займають  далеко   не останнє  місце.    
Сьогодні  як ніколи  актуальним  є  і другий аспект   історичного   значення прийняття  християнства. А саме: прийнявши  християнство, Україна  увійшла  до сім’ї  європейських  християнських народів, стала  її органічною частиною.   У сьогоднішньому глобалізованому світі  Україну, де Атлантиці належить кожна крапля води,  ми не  мислимо  поза межами  європейської  християнської цивілізації.
Із  прийняттям  християнства Київська  Русь  отримала  єдину  державну  ідеологію, яка  виконувала  цементуючого фактора  суспільства  і сприяла  різкому  піднесенню  могутності  і міжнародного  авторитету  першої  української держави. І як  тут не провести  паралелі про  актуальність  утворення єдиної   помісної  церкви  у незалежній Україні?
Відповідь на питання у чому непереборна сила  християнства   дає сам Господь, вказуючи: «Я дорога, і правда, і життя» (Ів.14:6), отож нам  нічого  не залишається  як наслідувати  його  заклик  «Досліджуйте Писання» (Ів.5:39) та  утверджувати  цінності  християнства своїм життям, долучаючи  до них  підростаюче покоління  громадян  України, як записано  у Євангелії  від Матвія  «Ідіть і навчіть  всі народи  христячи їх в Ім’я Отця, і Сина і Святого  Духа» (Мт.28:19). 
скачать dle 10.4фильмы бесплатно

Контакти

Адреса:
вул. Грушевського, 1, м.Чернівці, 58010
Телефони:
55-29-66, 57-32-84(факс)
Пошта:
doncv@ukr.net

Архiв новин

Грудень 2019 (19)
Листопад 2019 (151)
Жовтень 2019 (150)
Вересень 2019 (129)
Серпень 2019 (94)
Липень 2019 (66)

Команда сайту

Адміністратор:
Смольницький Анатолій Ігорович
Пошта:
doncvpress@ukr.net

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше