Інформація
  • Переглядів: 3040
  • Автор: Moderator
  • Дата: 23-12-2011, 15:31
23-12-2011, 15:31

Моральне здоров’я нації

Категорія: Навігація / Новини

Стан духовної культури і моралі суспільства як у світі, так і в Украї¬ні викликає занепокоєння. Корозія усталених духовних цінностей є наслідком прагматизації життя, нехтування правових, моральних, соціальних норм дорослими і за своїми масштабами становить глобальну соціальну проблему.
Сучасна психолого-педагогічна наука вважає джерелом мотивації вчинків людини, її поведінки систему та ієрархію внутрішніх цінностей. У психологічно здорової людини ця система має три рівні: на нижчому рівні — особисті та матеріальні цінності (власні потреби, задоволення); на середньому — культурні цінності (мистецтво, наука, загальнонародні надбання, правопорядок); на вищому — духовно-моральні цінності (ідеали, ціннісні настанови, обов'язок перед сус¬пільством).
Моральність - це внутрішні, духовні якості, якими керується людина, етичні норми, правила поведінки, що визначаються цими якостями. Моральна позиція людини в більшій мірі визначається її ставленням до себе, других людей і оточуючого світу, в цілому її ставленням до життя.
Кожен дорослий, безумовно, прагне, щоб його дитина виросла не тільки успішною у житті, а й здоровою морально та фізично. Важливим еволюційним досягненням людини в процесі розвитку високих моральних якостей буде, за В.Франклом, зміна позицій від «Чого я хочу від життя?» до «Чого життя хоче від мене?».
Мінімум нейтральності, байдужості, егоїзму, максимум активності до всього суспільно-значимого – все це, на думку С.Л. Рубінштейна, характеризує максимально розвинуту морально-духовну особистість.
Відомо, що для нормального процесу дорослішання важливе не тільки повноцінне харчування, вітаміни, загартовування, екологічно чисте середовище, а й - спокійна, психологічно здорова атмосфера оточення, в якій перебуває дитина.
Як же зробити так, щоб дитина виросла здоровою і душею, і тілом? Перш ніж говорити про шляхи та методи збереження психологічного здоров’я дітей, необхідно відкрити зміст поняття “психологічне здоров’я” в цілому.
Психологічна наука тісно поєднує поняття «моральне здоров’я» та «психологічне здоров’я», визначаючи їх як синоніми. Якщо термін "психічне здоров’я" має відношення, з нашої точки зору, перш за все, до окремих психічних процесів і механізмів, то термін "моральне або психологічне здоров'я" відноситься до особистості в цілому, знаходиться в тісному зв’язку з найвищими проявами людського духу і дозволяє виділити суто психологічний аспект проблеми психічного здоров’я на відміну від медичного, соціологічного, філософського та ін”. Точніше, морально-психологічне здоров’я робить особистість самодостатньою. Часто для визначення психологічного здоров’я використовують синонімічні поняття "сила Я", "духовне здоров’я". Іще одне ключове для описання морально-психологічного здоров’я слово - гармонія. Це - баланс між різними частинами "Я людини": між фізичним, емоційним, інтелектуальним, комунікативним аспектами. Це, також, - гармонія між особистістю і навколишніми людьми, між людиною та природою. Гармонія - не як статичний стан, а як життя в постійному розвитку та постійній зміні.
Морально здорова особистість має наступні характерологічні риси, які формуються найближчими до дитини дорослими з раннього дитинства:
• робить добрі справи, і не чекає користі від цього;
• поважає себе, зберігаючи при цьому почуття гумору;
• володіє високою стелінню прийняття себе та інших;
• має розвинене почуття справедливості, постійну готовність визнати свої помилки,ю здатна брати на себе відповідальність не звинувативши інших;
• оптимістична, добродушна, життєрадісна, врівноважена, любить життя і відповідає її вимогам;
• має здатність встановлювати тісні емоційні та комунікативні стосунки з іншими людьми, завдяки щирості та готова до спілкування, незалежно від соціального статусу іншої людини;
• достатньо стійка в емоційному плані, прагне досягти бажаного власними зусиллями, а не скаргами та маніпуляцією;
• отримує життєву енергію від спілкування із природою, мистецтвом, прекрасним взагалі.
Важливою характеристикою морально-психологічного здоров’я є показник прийняття себе і оточуючих. Впевненість в собі, довіра до власних душевних переживань, усвідомлення власної самоцінності лежить в основі гармонійних молодої людини стосунків з іншими. Це ідея євангельської заповіді «Возлюби ближнього, як самого себе ». Є Фромм визначає причиною людського егоїзму – недостатність любові і прийняття себе. Незадоволеність собою часто нав’язується дорослими за допомогою їх постійної критики, негативних оцінок, відсутністю конструктивної моделі взаємодії з дітьми. Згодом це стає основною причиною порушення гармонійної взаємодії зі світом.
Неабиякого значення в контексті психологічного здоров’я набуває характер мислення як причина фізичного або морального здоров’я чи нездоров’я людей, внутрішнього комфорту, причина успіхів або постійних невдач у житті. Агресивно спрямоване мислення може призвести до загибелі не тільки окрему людину, а й ворогуючих націй, особливо на переламних етапах історії. Ось чому всім необхідно навчитися мистецтва мислення, що дарує здоров’я й успіх.
Завідуючий кафедрою педагогіки і медичної психології Московської медичної академії імені І.М.Сеченова Юрій Михайлович Орлов. Він запровадив термін "саногенне" і "патогенне" мислення.
Саногенне мислення (у дослівному перекладі – "мислення, яке породжує здоров’я") має успішну здатність зменшувати внутрішню напруженість, тривожність. Воно дає можливість контролювати емоції, потреби та бажання, запобігає захворюванням і труднощам у спілкуванні, дарує успіх. Патогенне мислення, навпаки, призводить до хвороб і невдач.
Патогенне мислення – нетворче, шаблонне. Логіка його примітивна і проста. Наприклад: "Мене образили? Ну так я в боргу не залишусь!" Коли ми так вирішуємо, то взагалі не розмірковуємо – ми просто діємо стереотипно, беручи на озброєння звичні прийоми мислення. Отже, хибна спрямованість думок – це величезна загроза для фізичного стану людини і цього не можна не враховувати. Якщо люди не можуть забути образи, минулої невдачі, то це дезорганізує їх внутрішній світ, спонукає до почуттів і дій, які деформують стосунки з оточуючими. І чи не патогенне мислення призводить до конфліктів, а іноді - і до злочинів.
Таким чином, патогенне мислення призводить до культивованого насильства, до виховання потенційного насильника. Причому насильником людина може бути і по відношенню до самої себе: вона звинувачує, тиранить себе, дорікає собі, не може сприйняти себе такою, яка вона є. Перебуваючи в полоні патогенного мислення, людина стає навіть професійно малопридатною, оскільки нею керують негативні емоції і вона діє необ’єктивно. Як результат – конфлікти і, звичайно, нервові порушення, які згодом, при систематичному повторенні подібних ситуацій, призводять до стійких порушень здоров’я. Те саме відбувається і з дітьми, що патогенно мислять. Формуванню такого мислення сприяє сьогодні життя, наповнене конфліктами: в транспорті, на вулиці, в магазині – скрізь. Всюди більшість людей реагують на зовнішні обставини так, що руйнують, не розуміючи цього, і своє здоров’я, і здоров’я оточуючих. Подібне відбувається і в тому випадку, коли людиною оволодіває почуття заздрощів.
Будучи обізнаними про наслідки патогенного мислення, люди б намагалися слідкувати за ходом своїх думок. Сьогодні багато з нас тільки на інстинктивному рівні використовує найрізноманітніші прийоми саногенного мислення.
Таким чином, виходячи із різноплановості підходу до вивчення психологічного здоров’я, його можна виразити через метафору шляху: "Кожна людина має свій шлях, тому досить важливо визначити, який шлях є твоїм та обов’язково йти по ньому".
Таким чином, психологічно здорова людина - рухлива та сприйнятлива до зовнішніх змін, але володіє деяким внутрішнім стержнем, запасом стійкості, володіє ефективними способами психологічного захисту, що дозволяє їй протистояти руйнівним факторам реальності та оптимізувати свою життєдіяльність.
А яка ж норма психологічного здоров’я, на яку потрібно орієнтуватися, працюючи з дітьми? Якщо для психічного здоров’я норма – це відсутність патології, симптомів, які заважають адаптації людини в суспільстві, то для визначення норми психологічного здоров’я важлива наявність визначених особистісних характеристик. І, якщо, завданням психіатра є позбавлення пацієнта від патологічних факторів, то спрямування дій психолога йде у бік набуття людиною важливих якостей, які сприяють успішній адаптації. Окрім цього, норма психологічного здоров’я передбачає не тільки успішну адаптацію, але й продуктивний розвиток людини на благо самій собі і суспільству, в якому вона живе. Отже, норма психологічного здоров’я – це певний ідеал, шлях до якого забезпечений, але на шляху до цього ідеального образу можна знаходити нові орієнтири для саморозвитку і організації психологічних дій.
Відомо, що реакції на одні і ті самі явища у дітей і дорослих різні. Те, що закономірно для дорослого, ненормально для дитини і навпаки. Ми не можемо аналізувати дитячу поведінку з точки зору дорослих критеріїв, але , в той самий час, світ дітей зі всією своєю самобутністю постійно перетинається з світом та інтересами дорослих. Ми – дорослі, маємо постійно враховувати самоцінність дитинства і, в той самий час, поступово і безболісно допомагати дитині дорослішати, тобто адаптуватись до великого дорослого світу.
Визначаючи критерії норми морально-психологічного здоров’я дитини, що могли б стати основою диференціації психологічної допомоги дітям, можна виходити із наступного положення. Основу морально-психологічного здоров’я складає повноцінний психічний розвиток на всіх етапах онтогенезу, тобто на всіх вікових періодах розвитку. Психологічне здоров’я дитини та дорослого різниться сукупністю особистісних новоутворень, які ще не з’явилися у дитини, але мають бути присутні у дорослого, хоча відсутність їх у дитини не повинна сприйматись як відхилення. Оскільки морально-психологічне здоров’я передбачає наявність динамічної рівноваги між індивідом та середовищем, то ключовим критерієм стає адаптація дитини до соціуму.
Можна виділити декілька рівнів морально-психологічного здоров’я дитини, які є достатньо умовними, однак - необхідними для організації практичної роботи з дітьми в школі.
Рівні психологічного здоров’я дітей
1. Креативний рівень – це діти, які не потребують психологічної допомоги. Вони достатньо адаптовані до будь-якого середовища, володіють резервом для подолання стресових ситуацій, активним творчим відношенням до дійсності. Це є ідеальний образ дитини – творця, який достатньо рідко зустрічається в реальному житті і виражає досконалу ступінь психологічного здоров’я.
2. Адаптивний рівень – це діти, більшість з яких є відносно "благополучними” і, в цілому, адаптованими до соціуму, але за результатами діагностичних методик виявляють окремі ознаки дезадаптації і підвищену тривожність. Такі діти не мають достатнього запасу міцності психологічного здоров’я та потребують участі в групових заняттях профілактично-розвивального напрямку.
3. Асимілятивно-акомодативний рівень – це – найслабший рівень психологічного здоров’я. До нього відносяться діти з порушенням балансу процесів асиміляції та акомодації, тобто - ті, що нездатні до гармонійної взаємодії з навколишнім середовищем, або, проявляючи глибинну залежність від факторів зовнішньої дії, не володіють механізмами захисту себе від травмуючого впливу оточення. Діти з переважанням процесів асиміляції прагнуть змінити навколишній світ, при цьому вони не готові до самозміни у відповідності з зовнішніми вимогами та інтересами навколишніх. У цих дітей дезадаптація активно проявляється в епатажній поведінці, конфліктах з однолітками, домашніх афективованих вередуваннях. Для дітей з переважанням процесів акомодації притаманна призвичайливість до вимог навколишнього світу на шкоду особистим потребам та інтересам. Їх дезадаптація майже ніяк не проявляється зовні, її важко зафіксувати. Це - “зручні”, тихі діти, зразкові та старанні учні, якими пишаються батьки. Їх ставлять в приклад, не помічаючи, що ці діти перебувають в стані стійкого емоційного дискомфорту, який з часом поглиблюється та часто призводить до соматичних порушень. Група дітей цього рівня вимагає особливої уваги, в наслідок свого зовнішнього благополуччя, не викликаючи тривоги дорослих.
Виділені рівні морально-психологічного здоров’я дозволяють диференціювати психологічну допомогу учням. З дітьми першої групи достатньо проводити лише розвиваючу роботу. Дітям з психологічним здоров’ям другого рівня необхідна систематична особливим чином організована допомога психопрофілактичного характеру. Оскільки ця група дуже велика, бажано проводити групову роботу. Учням, які потрапляють до третьої групи, необхідна серйозна індивідуально-корекційна робота.
Оскільки здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад, однією з найголовніших умов збереження морального здоров'я школярів є дотримання науково обґрунтованих психогігієнічних норм організації навчання школярів, застосування особистісно-орієнтованих технологій навчання, ставлення до учнів як до рівноправних партнерів у спільній діяльності, виявлення поваги і любові до них, створення сприятливих умов для активності учнів.
Отже, головною умовою збереження психічного здоров'я школярів є така організація навчально-виховного процесу та активної участі батьків, яка сприяє розвиткові особистості школяра у наступних напрямках:
1.Дисципліна розуму, емоцій і вчинків (добрі думки породжують добрі справи). Необхідно допомогти дитині опанувати здатність приводити в повну рівновагу свої думки, почуття, дії. В народі говорять, що посієш, те й пожнеш; посієш думку недобру – пожнеш справу або ситуацію недобру. Рівновага особистості виражається у відповідності вчинків та переживань: «Я роблю те, що мені цікаво. І те, що я роблю, мені цікаво». Важливо створити умови для само ідентифікації дитини із тим, ким вона є і які має таланти, і не допустити, щоб дитина ідентифікувалася із очікуваннями дорослих (батьків, вчителів). Дитина має стати такою, якою її створив Бог, Всесвіт.
2. Сформувати чесність, як характеристику особистості. Допомогти зрозуміти важливість та наслідки вибору в життя бути чесним. Для цього дитина має знати і бути впевненою в тому, що її правдиві повідомлення будуть сприйняті батьками, дорослими без осуду, оцінки, критики.
3. Своєю постійною безумовною любов’ю сформувати у дитини здатність любити. Якомога більше ознак цієї любові має бачити, чути, відчувати дитина. Тільки абсолютна впевненість дитини в тому, що її люблять батьки, педагоги (тобто приймають, розуміють, підтримують, заради неї йдуть на пожертви) буде достатньою умовою для формування морально здорової особистості.

Д.Д.Романовська – завідувач науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи ІППОЧОскачать dle 10.4фильмы бесплатно

Контакти

Адреса:
вул. Грушевського, 1, м.Чернівці, 58010
Телефони:
55-29-66, 57-32-84(факс)
Пошта:
doncv@ukr.net

Архiв новин

Вересень 2019 (81)
Серпень 2019 (93)
Липень 2019 (65)
Червень 2019 (137)
Травень 2019 (197)
Квітень 2019 (138)

Команда сайту

Адміністратор:
Смольницький Анатолій Ігорович
Пошта:
doncvpress@ukr.net

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше