Інформація
  • Переглядів: 1507
  • Автор: Moderator
  • Дата: 14-02-2015, 14:46
14-02-2015, 14:46

15 лютого – свято Стрітення Господнього

Категорія: Новини / Стрічка / Для учнів та студентів

Історія свята
Історія  цього свята сягає глибини  віків,  враховуючи  те, коли  саме  православною церквою  було встановлено  це свято.  Мова йде про свято Стрітення  як одне із  дванадцяти шанованих  свят  православної  церкви та церковної традиції. Його становлення відносять до кінця V ст. нашої ери.
Це релігійне свято  має своє історичне  минуле. У християнській  новозавітній традиції  згадується  одна із священних  подій  у часи земного життя Ісуса Христа – зустріч  праведного старця  Симеона та Ісуса Христа, що  собою уособлювали  Старий  та Новий Завіт. 
Батьки Ісуса Христа – Марія та Йосиф  принесли  новонародженого хлопчика  до Єрусалимського храму  на 40 день згідно з іудейським законом, відповідно до якого кожне немовля чоловічої статі має бути принесене Богу для посвяти після  сорокового дня очищення, як того велів Закон Божий.
У  Єрусалимському храмі знаходилася праведна і благочестива людина на ім’я Симеон, який давно чекав зустрічі  з  майбутнім Спасителем Ізраїля.  Як свідчить Євангеліє від Луки, Симеон був праведником, хоча не повірив у те, що Спаситель народиться від Діви Марії. Дух Святий тоді Симеону  став пророкувати, що той не помре, доки не побачить  Господа. Так і сталося за словом Господнім.
Симеон Богоприємець  після того, як на власні очі побачив Того, Хто має врятувати народ свій – Ізраїль, відразу  спочив. Але перед своєю смертю  він сповістив, прорік, що Ісус  буде «лежати за падіння  та підняття багатьох», тобто осудження тих, хто не захоче прийняти Його як Спасителя, і  духовне відродження тих, хто буде приймати Його та Благу звістку.
У єрусалимському храмі, крім Симеона, перебувала також  жінка на ім’я Анна, що вважалася дочкою Фануїла і вела побожний спосіб життя – молитвою та постом. Вона пророкувала всім про Спасителя, який визволить усіх від гріхів.
Сам Ісус Христос стане предметом  гострих суперечок  у народі. Старець Симеон   прорік  фатальну подію Діви Марії:  вона буде страждати, ніби  біль у вигляді меча  стане пронизувати її  душу та  серце, коли  буде дивитися на тяжкі  страждання та хресні муки   Свого сина – Ісуса Христа.
Свята церква удостоїла  праведного Симона,  називаючи його «Богоприємцем», інакше кажучи «той, що приймає Бога». 
У народі свято Стрітення  побутує дуже давно. Воно означає зустріч  двох пір року – зими та весни. Існує дуже багато прикмет, які пов’язані з цим святом. У  цей день  в церквах святять воду та свічки, які  називаються  «громничними». Їх ставили на покутті  під  образами, щоб таким чином захистити людей та худобу від грому.


Народні прикмети
Якщо під вечір потеплішало, то вважалося, що літо перемогло, а тому зима йде туди, де було літо, а літо йде туди, де була зима. 
 Якщо на Стрітення півень нап’ється води, то хлібороб набереться біди. 
Як на Стрітення заметіль дорогу перемітає, то корм відмітає. 
 Як на Стрітення капає зі стріхи – не буде з літа потіхи. 
Ясний і тихий день – на хороший врожай і рійбу бджіл. 
Коли на Стрітення відлига – пропаде ще весна надовго. 
 Якщо на деревах іній – вродить добре гречка й бульба. 
Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна.


СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ
Сивочолий   Симеон   мав  давно  би  вічний  сон,
Та  не  знав,  ще  скільки  жити,  бо  Його  ще  мав  зустріти!
Раптом  сталося  це  диво,  Йосип  і  Марія  Діва
Із  маленьким  Немовлям  увійшли  у  Божий  Храм.
Там  сумнів  щез,  узріли  очі  те,  що  Дух  Святий  пророчив.
Е, відтак,  щоб  вже  спочити,  Симеон  мав  сповістити, що
Нарешті  стрів  Ісуса. Він – Син  Божий  і  на  Бога-Отця  схожий, і
На  землю  людям  даний  для  служіння їм, та  для  їх  спасіння!
Як  у  серці  Віру  маєм,  зустрічаєм  й  прославляєм!


Легенда «Зустріч Зими з Весною на свято Стрітення»
Марія Калюга-Кащук с. Скоморохи (Сокальський район Львівської області)
 Колись, в сиву давнину, коли ще на нашій землі текли прозорі ріки, цілющі трави оздоровлювали всіх недужих, пташки виспівували нечуваних мелодій, жили в рідному краю наші давні предки. Вони вирощували хліб, справляли забавні весілля, виховували наших прабабусь і прадідусів. Навчали їх любити рідну землю, поважати ближнього, цінувати кожну крихту хліба, не руйнувати гнізд пташиних… І так вони жили-проживали, літом працюючи в поті чола, зимою відпочивали, насолоджуючись плодами своєї праці. Однієї зими, коли відійшли різдвяні свята, затихли колядки, коли задзвеніли музиками славні весілля, настало свято Стрітення. Засіяло ясне сонечко, заіскрився білий сніг. Земля видалася покритою кришталевим райським рушником. У блакитній далечі неба плавали прекрасні хмаринки. Кажуть, що деякі хмаринки наповнені цілющими крапельками роси, а деякі – сльозами вдів, сиріт, страждаючих матерів. Між білосніжними хмаринками засіяла красою Весна. Коси в неї пахучі-пахучі, довгі, як віття у плакучої верби. А яким чарівним співом супроводжували її жайворонки! Очі у Весни сині-сині. А стрічки з її дивовижного віночка так і виграють веселкою. Люди зраділи, що вже йде Весна, що розкує Землю-Матінку із мерзоти, дасть їй диво-силу, своїм життєдайним подихом оживить трави, дерева, озолотить неоціненним скарбом ниви, прогріє ріки, ставки. Всі звеселилися, бо невдовзі молодь почне співати веснянок, забавлятися гаївками. Сонечко назустріч Весні послало свої промені, щораз тепліші, ласкавіші. І День продовжив свій вік, щоб налюбуватися Весною. Ніжні голівки пролісків виглянули аж з-під снігу, щоб подивитися на ту красу. Виструнчена ліщина вклонилась Весні своїми кетягами-суцвіттями, верба зустріла Весну пишними букетами котиків. Старе і мале втішалося теплом, красою. Навіть бузьки в далекому краю почули запах Весни і вже збираються додому. Крижана бурулька із стріхи з радості аж заплакала. Кажуть, що є така пташка, яка на Стрітення співає: «Лишай, ґаздо, сани. Бери, ґаздо, віз». Розгнівалась уже постаріла Зима, що їй вже ніхто не радий, послала на Весну Метелицю. Сипле снігом, віє вітром. Та вже сніг не той, топиться відразу, вітер дме тепліший. Завстидалася Зима, що така безсила, постаріла, а ще хоче володарювати на землі. Підійшла вона до красуні Весни і каже: «Прости мені, сестричко-Весно, що не так радо тебе зустріла. Я й забула, як недавно мене всі з радістю зустрічали, співали мені пісні, колядували, щедрували. Як раділи діти мною, веселилися біля ялинки!». Обняла Весна старшу сестру Зиму і сказала: «На все свій час в житті. Тепер я буду володарювати, окропляти рясними росами колосисті ниви, буду зігрівати сонечком людей, веселити їх, щоб у здоров’ї і достатку вони знову зустріли тебе, Зимонько». З миром сестри розійшлися. 
Минають роки, століття, виростають нові покоління, а люблячі бабусі й дідусі ще й досі розказують онукам, як на свято Стрітення Зима зустрілася з Весною.

скачать dle 10.4фильмы бесплатно

Контакти

Адреса:
вул. Грушевського, 1, м.Чернівці, 58010
Телефони:
55-29-66, 57-32-84(факс)
Пошта:
doncv@ukr.net

Архiв новин

Вересень 2019 (81)
Серпень 2019 (93)
Липень 2019 (65)
Червень 2019 (137)
Травень 2019 (197)
Квітень 2019 (138)

Команда сайту

Адміністратор:
Смольницький Анатолій Ігорович
Пошта:
doncvpress@ukr.net

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше