Інформація
  • Переглядів: 867
  • Автор: Moderator
  • Дата: 16-09-2014, 12:42
16-09-2014, 12:42

Україна вшановує Георгія Гонгадзе

Категорія: Новини / Стрічка / Для учнів та студентів

Уже 14 років поспіль 16 вересня, у день пам'яті Георгія Гонгадзе, в Україні згадують журналістів, які загинули під час виконання своїх професійних обов'язків. Традиційно цього дня колеги збираються у центрі Києва, щоб запалити свічку пам'яті й нагадати суспільству, що журналістська професія належить до одних із найнебезпечніших.

Нагадаємо, журналіста Георгія Гонгадзе було вбито восени 2000 року. Майже через вісім років, 15 березня 2008 року, Апеляційний суд Києва визнав винними у вбивстві Гонгадзе трьох колишніх співробітників Департаменту зовнішнього спостереження МВС – Валерія Костенка, Миколу Протасова і Олександра Поповича –і призначив їм покарання у вигляді позбавлення волі терміном від 12 до 13 років. У квітні Генеральна прокуратура України почала перегляд справи про вбивство журналіста і перевірку причетності до нього другого президента Леоніда Кучми, оскільки в.о. генпрокурора України Олег Махніцький заявив, що ГПУ не вважає справу Георгія Гонгадзе закритою.

Зі спогадів Мирослави Гонгадзе

– З Георгієм я познайомилась у Львівській обласній державній адміністрації, де працювала юридичним консультантом. Він прийшов реєструвати грузинський культурний центр. Я коли його побачила, то подумала -„він стане моїм чоловіком". Так і сталось, спочатку звичайно мені довелось Грузинський Центр зареєструвати і стати третім засновником. Так ми спільними зусиллями скріпили українсько-грузинську дружбу і любов.

– Георгій тоді був вчителем англійської мови у школі. Ми деякий час жили на вулиці Дністровській у Львові. Наша хата в той момент була осередком для музикантів, філософів, письменників та художників. Там за чаєм народилось багато творчих ідей.

– Ми одружились у Львові і зразу ж переїхали до Києва. Георгій дуже хотів дітей. Я не поспішала, вважала, що спершу треба на ноги стати, кар'єру збудувати. Але він був надзвичайно наполегливий, і я здалась. Коли ми прийшли робити перший ультразвук, нас чекав сюрприз – двоє діток. Я кажу – „Хотів - маєш, готуй два візки". Він ходив, як очманілий. А коли перший раз дітей побачив, то майже втратив свідомість від відповідальності і щастя.

– Георгій ніколи не був зручним журналістом. Він казав, що журналісти - це пси демократії, так він і працював, проливаючи світло на те, що влада та її стражі намагались приховати.

– В дитинстві Георгій був чемпіоном Грузії з легкої атлетики. Спорт залишався частиною його життя. Але це не заважало йому насолоджуватись іншими життєвими принадами. Він любив веселі і цікаві компанії, музику, вино, тости, жінок, дітей, друзів. Він випромінював любов і вчив мене любити людей. Він хотів всім допомогти і всіх пригріти своїм теплом. Він мав дуже широку душу.

– Коли ми познайомились, він щойно приїхав з бойових дій в Тбілісі, захищаючи батька, якого перший Президент Грузії – Гамсахурдія вніс у список ворогів народу. Руслан Гонгадзе був депутатом парламенту і лідером політичного Руху. Другий раз Георгій поїхав в Грузію під час Абхазького конфлікту. Там він знімав фільм „Тіні війни". Він ніколи не був у жодному воєнізованому формуванні. Перший раз працював санітаром, виносив поранених з поля бою. Так народився його перший фільм „Біль землі моєї". Другий раз, як журналіст. Саме під час цього конфлікту він отримав поранення у Сухумі. Мені довелось його виходжувати декілька місяців, після повернення, адже поранення були по всьому тілу.

–Георгій любив їсти все. Він не був перебірливим. Все, що б я не приготувала, було „дуже смачно". Інколи підгорить щось, я кажу, ось не вдалась страва, а він, та ти що, дуже смачно. Він любив звичайно грузинську кухню. Я навчилась готувати - сациві, хачапурі, лобіо. Він любив кликати гостей, було в хаті що поїсти, чи ні. Так я навчилась готувати будь-що з будь-чого, що було в холодильнику.

– Стабільність і Георгій це два поняття, які не підлягали поєднанню. Коли ми були самі, у мене з цим не було проблем, навіть навпаки, щодня щось нове і цікаве. Але коли з'явились діти, тут почались проблеми. Я дуже відповідальна мама і діти мають мати режим і належне харчування. Георгію це важко було зрозуміти, бо світ переважно крутився навколо нього. Він ніколи не підлаштовувався під обставини, він підлаштовував обставини під себе.

– У побуті він любив чистоту, гарний і свіжий одяг. Він стежив за тим, щоб усе було випрасуване і чисте завжди. Так само прибирання було на ньому – миття туалету чи підлоги. Але на кухню його нога не ступала, кухня у його уяві – була жіночим місцем.

– Вперше він потрапив за кордон вже зі мною. У 1995 році ми поїхали у США робити документальний фільм про американську поліцію. Після цього він почав більше подорожувати. Він любив дуже свою рідну Грузію, не хотів також їхати з України.

– Квіти і подарунки він дарував часто. У цьому плані він був справжнім східним чоловіком, любив тішити сюрпризами. Я багато працювала і не любила ходити за покупками. Цим займався він – від парфумів та сукенок до білизни і колготок, все він мені купував, і собі за одно також. Він любив гарний одяг, аксесуари, взуття. Мав дуже хороший смак і завжди точно втрапляв в мій розмір і смак.

–Його улюбленого анекдоту не згадаю, але він любив розповідати різні смішні історії з життя, у цьому він був справжнім актором.

– Поняття страху йому було невідоме. Таких людей мало в цьому житті, він був одним з них. Ніщо не могло його зупинити. Я зустріла ще одну таку людину- вже також нажаль покійну Анну Політковську-Мазепу. Для неї також не існувало поняття страху. Таких людей інколи вважають навіженими, але на них тримається світ, без них не було б змін, не було б прогресу.

– Георгій був віруючою людиною, покладався на Бога . Носив на грудях срібний хрестик, який ми купили в Тбілісі. Його, до речі, ми так і не знайшли серед речей, які

нам показали виявивши його тіло. Я досі думаю, що цей хрестик ще може нас вивести на якісь докази.

– Я переконана, що таращанське тіло належить Георгію.

Українська Незалежність. Убивство Гонгадзе:

http://www.youtube.com/watch?v=8VeSLm_PpLU

скачать dle 10.4фильмы бесплатно

Контакти

Адреса:
вул. Грушевського, 1, м.Чернівці, 58010
Телефони:
55-29-66, 57-32-84(факс)
Пошта:
doncv@ukr.net

Архiв новин

Жовтень 2020 (66)
Вересень 2020 (56)
Серпень 2020 (53)
Липень 2020 (50)
Червень 2020 (83)
Травень 2020 (116)

Команда сайту

Адміністратор:
Смольницький Анатолій Ігорович
Пошта:
doncvpress@ukr.net

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше