» » Івасюк Володимир Михайлович - український композитор і поет
Інформація
  • Переглядів: 1898
  • Автор: Moderator
  • Дата: 27-08-2015, 12:29
27-08-2015, 12:29

Івасюк Володимир Михайлович - український композитор і поет

Категорія: Чернівецькій області - 75

   Івасюк Володимир Михайлович - український композитор і поет; один із основоположників української естрадної музики (поп-музики), автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів, професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець. Дипломант Всесоюзного огляду молодих композиторів (1978). Лауреат Республіканської комсомольської премії ім. М.Островського (1988, посмертно), Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1994, посмертно). Герой України (березень 2009, посмертно).
    Народився Івасюк Володимир Михайлович 4.03.1949 року в місті Кіцмань Чернівецької області в родині вчителів Михайла та Софії Івасюків. 
З раннього дитинства мав нахил до музики. У чотири роки він вже грав у дитячому оркестрі народних інструментів. З юного віку любив слухати казки, народні перекази та легенди. Згодом Володимир став професійним медиком та музикантом, віртуознограв на скрипці, фортепіано, віолончелі, гітарі, захоплювався малюванням, був неординарним живописцем. Завдяки пісням "Червона рута", "Водограй", "Я піду в далекі гори", "Два перстені" та багато інших. Ім’я В. Івасюка назавжди увійшло в історію української музичної культури. 
      Навчався майбутній митець у Кіцманській середній школі у 1956-1966 роках, паралельно, з 1955 по 1963, відвідував місцеву дитячу музичну школу по класу скрипки. У тринадцятирічному віці Володимир вперше взяв участь у заключному концерті обласного огляду музичних шкіл Буковини, а наступного року його прийняли до Київської музичної десятирічки ім.М.Лисенка по спеціальності "альт". Там він навчався лише півроку, оскільки через хворобу був змушений повернутися до Кіцманя та продовжити студії у музичній школі по класу фортепіано. 
    Писати музику Володимир Івасюк почав ще у підлітковому віці. Першою його роботою стала пісня „Колискова” на батьків вірш. Любов до музики спонукала його до сміливого кроку: у 1964 році йому вдалося  організувати вокально-інструментальний ансамбль „Буковинка”. Вже наступного року ансамбль, за перемогу на районному конкурсі, був нагороджений поїздкою по р.Дніпро.
     У 1966 році родина Івасюків переїхала до Чернівців і Володимир за порадою батька вступив до медичного інституту,  однак незабаром був виключений за участь у політичному інциденті. Згодом він зумів влаштуватися на роботу на місцевий завод „Легмаш”, де успішно керував місцевим хором, продовжував писатимузику, брати участь у різноманітних творчих конкурсах. Під псевдонімом „Весняний” він надсилав свої твори  на обласний конкурс, де його пісня на вірш В.Миколайчука „Відлітали журавлі” була удостоєна першої премії. Впродовж 1967-1972 років В. Івасюк продовжив навчання у медичному інституті. Саме цей час співпав з початком його творчої кар’єри: він написав пісню „Я піду в далекі гори”, яка  була записана  на  українському радіо і одразу ж сподобалася слухачам. Злетом його професійної творчості стали наступні, 1971 та 1972 роки, коли було створено „Червону руту” та „Водограй”. Вони у виконанні новоствореного гурту "Смерічка" стали переможцями всесоюзного телевізійного конкурсу „Алло, ми шукаємо таланти”.  Це був неймовірний успіх. Одразу ж пісні молодого композитора стали відкриттям, яскравою подією української естради. 
      Вперше у виконанні автора "Червона рута " та "Водограй" прозвучали
13 жовтня 1970 року на чернівецькому Театральному майданчику у супроводі ансамблю „Карпати”. Обласне телебачення транслювало цей концерт на всю Україну. Враховуючи колосальний успіх пісні, було створено телефільм "Червона рута", у якому знялися друзі та соратники композитора – Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Марічка Ісаак.
        Новітні віяння в музиці 1960-х, особливо – творчості „Ліверпульської четвірки” мали значний вплив на творчість В. Івасюка. Будучи патріотом рідної землі, він запозичив окремі елементи музики "Бітлз", опрацював їх та переніс на український ґрунт, започаткувавши цим нову молодіжну музику в Україні.
У 1972 році Володимир переїхав до Львова, де успішно закінчив медінститут та вступив до аспірантури на кафедру патологічної фізіології. У цей період Володимир розпочав лікарську практику, а у вересні 1974 - навчання на першому курсі Львівської консерваторії, де кафедрою теорії музики і композиції керував Станіслав Людкевич. Водночас  він продовжував творити нові пісні, багато та плідно працював.
    Великою роботою того часу стало написання В.Івасюком сюїти-фантазії за однойменним романом О.Гончара "Прапороносці", прем'єра якої відбулася 19 березня 1975 року в театрі ім. Марії Заньковецької. Володимир також працював над музикою до вистави "Мезозойська історія" у Дрогобицькому обласному музичному театрі, творив нові пісні разом з поетами Ростиславом Братунем, Романом Кудликом, Юрієм Рибчинським, Дмитром Павличком, Анатолієм Драгомирецьким та іншими. 
        У липні 1976 року В.Івасюка було відраховано з Львівської консерваторії за часті пропуски занять, але у вересні наступного року поновлено студентом композиторського факультету в класі профессора Лєшека Мазепи. У 1977 його пісня „У долі - своя весна” у виконанні С.Ротару перемогла на фестивалі „Сопот - 77”. У цьому ж році світ побачила збірка пісень В. Івасюка „Моя пісня” та платівка „Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару”.   
       Бажаючи достроково закінчити навчання в консерваторії, В.Івасюк протягом 1978/79 навчального року паралельно із заняттями третього курсу відвідував лекції 4-го. У цей період він звернувся до нових жанрів інструментальної музики, створив низку п’єс великих і малих форм, зокрема, варіації на теми українських народних пісень, „Сюїту для камерного оркестру”, „Сюїту - варіації для камерного оркестру”, яка перемогла на всесоюзному конкурсі композиторів-студентів консерваторій у Москві.  
        Протягом львівського періоду Івасюк написав понад 70 пісень, балад, романсів, які стали окрасою його творчості. 24 березня 1979 року В. Івасюк вийшов з дому і не повернувся. Обставини смерті композитора і до сьогодні не з'ясовано: 18 травня 1979 року його тіло було знайдено повішеним у лісі поблизу селища Брюховичі. В ході слідства, яке тривало два місяці, висунуто версію про самогубство. Інші версії було відкинуто. Поховано В.Івасюка у Львові на Личаківському цвинтарі. Після його смерті його пісні зникли з радіо- та теле-ефірів. Лише після розпаду Радянського Союзу негласне табу на твори Івасюка було знято. У 1989 році було започатковано щорічний Фестиваль молодіжної української пісні „Червона рута”. Цей фестиваль відкрив близько 90 відсотків сучасних естрадних співаків. Його лауреатами стали Віктор Морозов, Олександр Пономарьов, Василь Жданків, Алла Попова, Руслана Лижичко, Жанна Боднарук, Вікторія Врадій, ансамблі „Брати Гадюкіни”, „Вій”, „Кому вниз” та інші. 2 березня 1994 року Леонід Кравчук підписав указ про присудження Володимиру Івасюку державної премії України ім. Тараса Шевченка посмертно. На початку березня 2009 року Президент України Віктор Ющенко підписав указ про присвоєння Володимиру Івасюку звання "Героя України".
 
 

Івасюк Володимир Михайлович - український композитор і поет

 

Івасюк Володимир Михайлович - український композитор і поет

 

Івасюк Володимир Михайлович - український композитор і поет

 

Івасюк Володимир Михайлович - український композитор і поет

 

Івасюк Володимир Михайлович - український композитор і поет

 

 

Івасюк Володимир Михайлович - український композитор і поет

 




скачать dle 10.4фильмы бесплатно

Контакти

Адреса:
вул. Грушевського, 1, м.Чернівці, 58010
Телефони:
55-29-66, 57-32-84(факс)
Пошта:
doncv@ukr.net

Архiв новин

Вересень 2020 (48)
Серпень 2020 (53)
Липень 2020 (50)
Червень 2020 (83)
Травень 2020 (116)
Квітень 2020 (94)

Команда сайту

Адміністратор:
Смольницький Анатолій Ігорович
Пошта:
doncvpress@ukr.net

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше